Фармакогеномний тест (175 препаратів)

Фармакогеномний аналіз (PGx-тест) — це генетичне дослідження, яке допомагає визначити індивідуальні особливості реакції організму на лікарські препарати. Тест виявляє генетичні варіанти, здатні впливати на метаболізм, ефективність і безпеку медикаментозної терапії.

Результати PGx-тестування допомагають лікарю обирати лікарські препарати та коригувати їх дозування з урахуванням генетичних особливостей пацієнта, знижуючи ймовірність деяких небажаних реакцій і недостатньої ефективності лікування.

Що таке фармакогеноміка?

Фармакогеноміка (фармакогенетика) — напрям персоналізованої медицини, що вивчає вплив генетичних особливостей людини на дію лікарських препаратів.

У різних людей один і той самий препарат може діяти по-різному. Це пов'язано, зокрема, з генетичними варіантами, які впливають на активність ферментів, транспорт лікарських речовин і чутливість організму до певних медикаментів.

Фармакогеномне тестування дає змогу виявити такі особливості ще до початку лікування та використовувати отриману інформацію під час вибору медикаментозної терапії.

Для чого потрібен PGx-тест?

Фармакогеномний аналіз допомагає:

• Визначити генетично зумовлені особливості метаболізму лікарських препаратів.
• Виявити підвищений ризик певних побічних і токсичних реакцій.
• Оцінити ймовірність зміни ефективності окремих лікарських засобів.
• Допомогти лікарю підібрати відповідний препарат та індивідуальне дозування.
• Знизити ймовірність неефективного лікування та небажаних реакцій завдяки використанню результатів тестування.
• Отримати генетичну інформацію, яка може бути корисною під час призначення ліків у майбутньому.

Коли рекомендується пройти фармакогеномний тест?

PGx-тестування може бути особливо корисним у таких ситуаціях:

• У разі виникнення виражених побічних реакцій на лікарські препарати.
• Якщо призначене лікування виявилося недостатньо ефективним.
• За необхідності тривалої медикаментозної терапії.
• У разі одночасного застосування кількох лікарських препаратів.
• Перед призначенням ліків, для яких існують фармакогенетичні рекомендації.
• За наявності сімейного анамнезу незвичних реакцій на певні медикаменти.
• За необхідності індивідуального підбору дозування лікарських засобів.
• Під час планування терапії антидепресантами, деякими серцево-судинними, протипухлинними та іншими препаратами.

Переваги фармакогеномного тестування

• Персоналізований підхід

  Результати дослідження допомагають враховувати індивідуальні генетичні особливості пацієнта під час вибору лікарських препаратів та їх дозування.

• Оцінка ризику побічних реакцій

  Тест дає змогу виявити певні генетичні фактори, пов'язані з підвищеним ризиком небажаних реакцій на деякі лікарські засоби.

• Інформативність

  Дослідження надає інформацію про генотипи, прогнозовану активність ферментів і можливі особливості реакції на лікарські препарати.

• Довгострокова актуальність результатів

  Досліджувані спадкові генетичні варіанти, як правило, не змінюються протягом життя. Тому результати генотипування можна використовувати під час подальших призначень лікарських препаратів без необхідності повторного дослідження тих самих варіантів.

• Простота проведення

  Для виконання дослідження достатньо одного зразка венозної крові.

• Підтримка клінічних рішень

  Фармакогеномний звіт містить інформацію, яку лікар може використовувати разом із клінічними даними та чинними рекомендаціями під час призначення лікування.

Які гени досліджує фармакогеномний PGx-тест?

Фармакогеномна панель охоплює 22 генетичні позиції, пов'язані з метаболізмом, транспортом, ефективністю та безпекою лікарських препаратів.

Перелік досліджуваних генетичних позицій:

ABCG2, CACNA1S, CFTR, CYP2B6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP3A4, CYP3A5, CYP4F2, DPYD, G6PD, HLA-A, HLA-B, IFNL3/4, MT-RNR1, NUDT15, RYR1, SLCO1B1, TPMT, UGT1A1, VKORC1.

Ці генетичні маркери пов'язані з різними механізмами дії лікарських препаратів і дають змогу оцінювати певні індивідуальні особливості відповіді організму на медикаменти.

Що дає змогу оцінити дослідження генів?

• Особливості метаболізму лікарських засобів

  Гени CYP2D6, CYP2C19, CYP2C9, CYP2B6, CYP3A4 і CYP3A5 беруть участь у метаболізмі багатьох лікарських препаратів. Генетичні варіанти можуть змінювати активність відповідних ферментів, впливаючи на швидкість перероблення окремих медикаментів.

• Ризик токсичних реакцій

  Гени DPYD, TPMT, NUDT15 і UGT1A1 пов'язані з метаболізмом і переносимістю певних протипухлинних та імуносупресивних препаратів. Виявлення клінічно значущих варіантів допомагає оцінити ризик деяких тяжких небажаних реакцій.

• Особливості реакції на антидепресанти та психотропні препарати

  Варіанти генів CYP2D6, CYP2C19 і CYP2B6 можуть впливати на метаболізм окремих антидепресантів та інших препаратів, які застосовують у психіатрії та неврології. Отримана інформація допомагає лікарю враховувати генетичні особливості під час вибору терапії.

• Безпека серцево-судинної терапії

  Гени CYP2C9, VKORC1, CYP4F2, SLCO1B1 і ABCG2 можуть мати значення під час призначення окремих антикоагулянтів і препаратів для зниження рівня холестерину.

• Генетична схильність до тяжких побічних реакцій

  Дослідження певних варіантів HLA-A, HLA-B, RYR1, CACNA1S, MT-RNR1 і G6PD може допомогти виявити підвищений ризик специфічних небажаних реакцій на окремі лікарські препарати.

Приклади клінічного застосування PGx-тестування

Фармакогеномний аналіз може надавати клінічно значущу інформацію під час призначення таких препаратів:

• CYP2C19: есциталопрам, сертралін, циталопрам, клопідогрель — оцінка особливостей метаболізму та можливих змін ефективності терапії.
• CYP2D6: пароксетин, венлафаксин, атомоксетин, метопролол — оцінка особливостей метаболізму та можливої необхідності корекції терапії.
• CYP2C9 і VKORC1: варфарин — допомога в індивідуальному підборі дозування.
• TPMT і NUDT15: азатіоприн, меркаптопурин, тіогуанін — оцінка ризику пригнічення кровотворення.
• DPYD: фторурацил, капецитабін — виявлення генетичних факторів підвищеного ризику тяжкої токсичності.
• SLCO1B1: симвастатин — оцінка ризику м'язових побічних реакцій.
• HLA-B: карбамазепін, абакавір — оцінка ризику певних тяжких реакцій гіперчутливості.
• RYR1 і CACNA1S: деякі інгаляційні анестетики та сукцинілхолін — оцінка генетичної схильності до злоякісної гіпертермії.

Клінічне значення результату залежить від конкретного генетичного варіанта, лікарського препарату та стану пацієнта.

Які лікарські препарати охоплює PGx-тест?

Фармакогеномна панель включає оцінку генетичних факторів, пов'язаних із реакцією на лікарські препарати різних терапевтичних груп. Для окремих поєднань генів і препаратів існують клінічні рекомендації щодо вибору терапії або корекції дозування.

Протипухлинні та імуномодулювальні препарати

Азатіоприн, беліностат, белзутіфан, капецитабін, целекоксиб, дабрафеніб, ердафітиніб, фторурацил, гефітиніб, іринотекан, меркаптопурин, нілотиніб, пазопаніб, пегінтерферон альфа-2a, пегінтерферон альфа-2b, рукапариб, сацитузумаб говітекан, сипонімод, такролімус, тамоксифен, тегафур, тіогуанін.

Протипаразитарні препарати

Хлорохін, гідроксихлорохін, примахін, тафенохін.

Дерматологічні препарати

Аброцитиніб, амікацин, дапсон, флуцитозин, гентаміцин, такролімус.

Препарати для органів чуття

Амікацин, флурбіпрофен, гентаміцин, канаміцин, піроксикам, тобраміцин.

Препарати для крові та кровотворних органів

Аценокумарол, аватромбопаг, клопідогрель, фенпрокумон, варфарин.

Препарати для дихальної системи

Кодеїн, флурбіпрофен, гідрокодон, івакафтор, меклізин.

Препарати для нервової системи

Амітриптилін, амоксапін, амфетамін, арипіпразол, арипіпразол лауроксил, артикаїн/епінефрин, атомоксетин, брекспіпразол, бриварацетам, бупівакаїн, карбамазепін, цевімелін, циталопрам, клобазам, кломіпрамін, клозапін, кодеїн, десфлуран, дезипрамін, дейтетрабеназин, декстрометорфан/бупропіон, декстрометорфан/хінідин, діазепам, донепезил, доксепін, енфлуран, есциталопрам, флуоксетин, флувоксамін, фосфенітоїн, галантамін, галоперидол, галотан, ілоперидон, іміпрамін, ізофлуран, ламотриджин, лофексидин, мепівакаїн, метоксифлуран, нортриптилін, оліцеридин, окскарбазепін, оксикодон, оксиметазолін/тетракаїн, пароксетин, перфеназин, фенітоїн, пімозид, пітолізант, протриптилін, кветіапін, рисперидон, сертралін, севофлуран, тетрабеназин, трамадол, триміпрамін, вальбеназин, венлафаксин, вілоксазин, вортіоксетин, зуклопентиксол.

Протиінфекційні препарати для системного застосування

Абакавір, амікацин, атазанавір, цефтріаксон, дапсон, долутегравір, ефавіренз, флуцитозин, гентаміцин, канаміцин, налідиксова кислота, нелфінавір, нітрофурантоїн, плазоміцин, ралтегравір, рибавірин, стрептоміцин, тобраміцин, вориконазол.

Препарати для кістково-м'язової системи

Алопуринол, каризопродол, целекоксиб, флурбіпрофен, ібупрофен, лесинурад, лорноксикам, мелоксикам, пеглотиказа, піроксикам, сукцинілхолін, теноксикам.

Препарати для серцево-судинної системи

Аторвастатин, карведилол, декстрометорфан/хінідин, флекаїнід, флувастатин, ібупрофен, ловастатин, мавакамтен, метопролол, небіволол, пітавастатин, правастатин, пропафенон, пропранолол, розувастатин, симвастатин.

Препарати для сечостатевої системи

Дарифенацин, фезотеродин, флібансерин, ібупрофен, мірабегрон, тамсулозин, толтеродин.

Препарати для травної системи та обміну речовин

Аскорбінова кислота, хлорпропамід, декслансопразол, дронабінол, еліглустат, езомепразол, глімепірид, гліпізид, глібенкламід, канаміцин, лансопразол, метоклопрамід, Мовипреп, натеглінід, омепразол, ондансетрон, пантопразол, паромоміцин, рабепразол, стрептоміцин, сульфасалазин, толазамід, толбутамід, тропісетрон.

Інші лікарські препарати

Метиленовий синій, расбуриказа, аскорбат натрію, нітрит натрію, толбутамід, толуїдиновий синій.

Наявність препарату в переліку не означає, що для нього обов'язково існує клінічно значуща генетична асоціація або рекомендація щодо зміни дозування. Доказова база відрізняється для різних препаратів і генетичних маркерів.

Як проводиться фармакогеномний аналіз?

Для проведення PGx-тестування використовується зразок венозної крові. У лабораторії з отриманого матеріалу виділяють ДНК і досліджують генетичні варіанти, передбачені фармакогеномною панеллю.

На підставі виявлених генотипів проводиться інтерпретація генетичних особливостей, які можуть впливати на метаболізм, ефективність і безпеку лікарських препаратів.

Яку інформацію містить результат PGx-тесту?

За результатами дослідження пацієнт отримує персоналізований фармакогеномний звіт обсягом приблизно 76 сторінок англійською та українською мовами, який включає:

• Генетичний профіль: виявлені генотипи та варіанти досліджуваних генів.
• Прогнозований фенотип: передбачувану функціональну активність окремих ферментів і білків.
• Особливості метаболізму: класифікацію метаболізму певних препаратів, наприклад нормальний, проміжний, швидкий або повільний метаболізатор.
• Оцінку безпеки: інформацію про генетично зумовлені ризики деяких побічних реакцій.
• Фармакогенетичні рекомендації: відомості про можливу необхідність корекції дозування або вибору альтернативного препарату.
• Інформацію для лікаря: інтерпретацію результатів з урахуванням доступних клінічних рекомендацій.

Як інтерпретувати результати фармакогеномного тестування?

Інтерпретація PGx-тесту ґрунтується на виявлених генетичних варіантах та їх відомому зв'язку з реакцією організму на певні лікарські препарати.

Для різних препаратів результати можуть вказувати на стандартні умови застосування, необхідність підвищеної уваги до дозування або можливість розгляду альтернативного лікування.

Під час формування рекомендацій можуть використовуватися дані міжнародних фармакогенетичних настанов, зокрема CPIC (Clinical Pharmacogenetics Implementation Consortium), DPWG (Dutch Pharmacogenetics Working Group) та інформація FDA (Food and Drug Administration).

Результати дослідження слід інтерпретувати з урахуванням віку пацієнта, стану печінки та нирок, супутніх захворювань, лікарських препаратів, які приймає пацієнт, та інших клінічних факторів.

Важливо: Фармакогеномний тест не замінює консультацію лікаря та не гарантує ефективності або повної безпеки лікарського препарату. Нормальний результат за дослідженими генетичними маркерами не виключає виникнення побічних реакцій або недостатньої ефективності лікування. Рішення про призначення, скасування або зміну дозування лікарських засобів ухвалює лікар, який здійснює лікування.